Закрити
Іван Піддубний
07 Листопада 2006, 00:00 , Переглядів: 3596
FacebookTwitterLivejournal
Іван Піддубний Іван Піддубний

Козацький рід Піддубних славився великою силою.

 Іван Максимович Піддубний народився 1871 року на Полтавщині, неподалік містечка Золотоноша, у селі Красіонівка в сім'ї селянина Максима Піддубного, козацький рід якого славився великою силою. Предки Івана разом з Військом Запорозьким не раз брали участь у походах проти кримських татар, турків та польської шляхти. У повісті О.Толстого "Князь Серебряний" згадується козак з України, який брав участь у поході військ Івана Грозного проти татар під Казанню. Один з козаків з роду Піддубного був у війську отамана Запорозької Січі Костя Гордієнка під час Північної війни й Полтавської битви, пiзнiше в особистій охороні Петра I, багато років служив при дворі імператора.

Батько Піддубного, Максим Іванович, володів величезною силою, рівного йому не було далеко в окрузі. Він міг легко кидати п'ятипудові мішки з зерном на віз і гнути підкови. Іван Піддубний вдався у батька, і силою з ним ніхто в селі не міг зрівнятися. У сімнадцять років він легко кидав на воза мішки з зерном і міг пригнути до землі бика за роги. Іван також дістав від предків великий зріст і витривалість, а по лінії матері, яка гарно співала, - тонкий музичний слух і в дитинстві по неділях і святах співав у церковному хорі. Понад двадцять років Піддубний жив у селі, потім найнявся вантажником у севастопольський порт. За силу, спритність і великий зріст усі в порту - і капітани, й матроси, і пасажири - називали його з повагою Іваном Великим.

1895 року він переїхав у Феодосію, де самотужки почав займатися гімнастичними вправами та гирьовим спортом. 1897 року вперше взяв участь у чемпіонаті з боротьби на поясах у цирку антрепренера Безкоровайного. З 1898 року виступає у севастопольському цирку Труцці як борець-професіонал, і вперше здобуває перемогу в цирковому чемпіонаті.

Після цього Іван виступає в київському цирку Якима Нікітіна. Вперше він знайомиться з французькою боротьбою у Київському клубі атлетів. Протягом п'яти років Піддубний бере участь у гастролях цирку Нікітіна в багатьох містах України, Кавказу, Поволжя, Сибіру, виступає не тільки у чемпіонатах з боротьби, але й iз силовими цирковими програмами.

1903 року вступив до Петербурзького атлетичного товариства, від якого був посланий на чемпіонат світу в Париж. На чемпіонаті програв французові Раулю ле Буше, який вдався до недозволеного ведення боротьби. Того ж року Піддубний переміг у чемпіонаті Москви. На початку 1904 року він бере участь у міжнародному чемпіонаті в московському цирку Чінізеллі й блискуче перемагає Рауля ле Буше.

1905 року - перемога у світовому чемпіонаті в Парижі й звання чемпіона світу. Під час підготовки до тренувальний день Піддубного завжди починався з ранкової зарядки, затим він приймав холодний душ, після чого був масаж, сніданок і година теоретичного вивчення правил боротьби та прийомів. Після короткого відпочинку Іван Піддубний тренувався. Проти нього виходили один за одним три борці-любителі. З першим він боровся двадцять хвилин, з другим - тридцять, з третім - сорок. Потім десять-п'ятнадцять хвилин бігав з двадцятикілограмовими гантелями в руках. У дні, вільні від тренувань, його, за тогочасним методом фізичного загартування, садили на двадцять п'ять хвилин у так званий "докторський ящик" - парову ванну з температурою до п'ятдесяти градусів. За ванною був крижаний душ, після якого Піддубний відпочивав, закутавшись у теплі ковдри. Вечорами він, тримаючи в руках двопудову металеву палицю, робив прогулянки. Завдяки таким систематичним тренуванням, поміркованому способу життя й раціональному харчуванню Піддубний легко перемагав своїх найтитулованіших супротивників і до кінця зберігав свіжість і силу.

У Парижі йому довелося боротися з найсильнішим важковаговиком Європи данцем Єнсом Педерсоном, який мав колосальну силу, легко ламав підкови, сплітав із залізних прутів вісімки, підіймав величезні вантажі, до того ж володів бездоганно технікою боротьби й фантастичною витривалістю. Проте Піддубний переміг його тактично. У середині поєдинку він раптом ослабив наступ, почав діяти повільно, немов утомлений, дихати часто й важко і рухатися невпевнено й мляво. Єнс Педерсон, який до того дотримувався оборонної тактики, відчувши, що настав час діяти рішуче, кинувся в шалену атаку, але втратив пильність і за мить уже лежав на лопатках, кинутий на килим блискавичним і майстерним кидком Піддубного.

А далі відбулася гастрольна поїздка до Італії, перемога на чемпіонаті в Ніцці. Того ж року Піддубний бере участь у змаганнях в Алжирі, Бельгії, Берліні. 1906 року перемагає на двох чемпіонатах світу - у Парижі та Мілані. 1907 року у Відні вчетверте стає чемпіоном світу.

У 1908 й 1909 роках у Парижі та Франкфурті ще двічі виборює звання чемпіона світу. Після цього Піддубний тривалий час не бере участі у великих змаганнях, переїжджає в своє село Красіонівку, одружується, купує невеличкий будинок і займається сільським господарством.

Після трирічної перерви Іван Максимович знов повертається в спорт, бере участь у гастролях полтавського цирку. 1922 року, після тривалої перерви, Піддубний здобуває перший приз у великому чемпіонаті з боротьби в Московському цирку.

1925 року переміг у міжнародному чемпіонаті в Нью-Йорку, переможно виступив у Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско та інших містах США. Наприкінці гастролей в Америці зустрівся в Нью-Йорку з чемпіоном світу з вільної боротьби Джо Стечером, якому судді, підтасувавши результат, віддали перемогу по очках.

Після повернення з Америки Піддубний дванадцять років виступає в цирках на змаганнях борців. 1939 року йому присвоєно звання заслуженого артиста республіки та нагороджено орденом Трудового Червоного прапора.

1941 року в Тульському цирку відбувся прощальний виступ сімдесятирічного атлета. 1945 року йому було присвоєно звання "Заслужений майстер спорту". Наприкінці життя Піддубний переїхав у місто Єйськ на Кубань, де колись знайшли притулок його предки, запорозькі козаки, переселені Катериною II після знищення Запорозької Січі. Помер видатний спортсмен 8 серпня 1949 року в Єйську, де й похований. В Єйську діє центр боротьби імені Івана Піддубного. З 1953 року в СРСР провадився меморіал І.Піддубного - міжнародні змагання з боротьби.

Секрет непереможності видатного богатиря полягав у чудовому поєднанні виняткових фізичних даних з високим спортивним стилем, який він сам виробив шляхом наполегливої й тривалої праці. Іван Максимович протягом усього життя, до сімдесятирічного віку, коли він залишив заняття спортом, не припиняв щоденного тренування і дотримувався правильного режиму. Він ніколи в житті не палив і не вживав спиртного.

Піддубний говорив, що "у боротьбі важлива голова". і мав на увазі насамперед не силу, а техніку й досконалу тактику боротьби. Саме ці засади відрізняли його стиль боротьби від стилю інших борців світу. Ім'я Івана Піддубного було в міжнародному спорті одним з найбільш відомих і почесних. Він протягом двадцяти п'яти років був у світі символом непереможної сили, блискучої майстерності і техніки. Уся спортивна преса у численних статтях, нарисах та фейлетонах одностайно славила богатиря з Полтавщини, який за чотири роки, з 1905 по 1909-й, переміг "туше" кращих у світі борців, у тому числі трьох чемпіонів світу, кількох чемпіонів Європи і десятків чемпіонів окремих країн світу. Його називали "чемпіоном чемпіонів" - титулом, якого до нього ніхто не мав. Іван Піддубний був тривалий час не лише кращим борцем світу, а й пристрасним пропагандистом чесності у спорті.

Іван Піддубний завжди рішуче відхиляв вигідні пропозиції махінаторів від спорту, до кінця життя пам'ятаючи напутні слова батька, який, випроводжаючи його колись із села в Севастополь на заробітки, сказав: "Пам'ятай, Іване, що роду ти з батька-матері козацького, запорозького, і що козаку честь дорожча матері, дорожча батька рідного. Запам'ятай, Іване, продаси честь - не син ти мені і я не батько тобі".

Видалити Відміна
Забанити Відміна